Банк Японії продає держоблігації рекордними темпами

Понад десятиліття Банк Японії був покупцем останньої інстанції на другому за розміром ринку облігацій у світі. Тепер регулятор перетворюється на продавця, і темп скорочення портфеля виявився швидшим, ніж очікували інвестори. Середньомісячні покупки японських державних облігацій (JGB) знизилися до 2,9 трлн єн у кварталі січень–березень 2026 року — це мінімум із моменту запуску програми кількісного та якісного пом’якшення (QQE) у квітні 2013 року. Сукупний баланс Банку Японії скоротився приблизно на 94,3 трлн єн, або на 12,6%, від піку 2024 року. Самі лише запаси JGB зменшилися більш ніж на 10% від нещодавніх максимумів. План згортання Зміни беруть початок із рішення липня 2024 року, коли Банк Японії оприлюднив структурований графік зменшення покупок. План передбачав скорочення щомісячних обсягів приблизно на 400 млрд єн щокварталу до періоду січень–березень 2026 року, а далі — уповільнення до 200 млрд єн щокварталу. Ціль — близько 2 трлн єн щомісячних покупок у кварталі січень–березень 2027 року. Скорочення стосується не лише боргових паперів. Центробанк також розпочав продаж біржових фондів акцій (equity ETFs) орієнтовною вартістю близько 330 млрд єн на рік, а також JREITs — приблизно на 5 млрд єн на рік. Прибутковості прокидаються Наприкінці березня 2026 року довгострокові прибутковості JGB піднялися до 2,35–2,40% — найвищий рівень із лютого 1999 року. Банк Японії заявляє про готовність діяти гнучко й за потреби втручатися задля стабільності ринку, але загальний вектор очевидний: менше інтервенцій, більше ринкового ціноутворення. Наслідки виходять за межі Японії. JGB — базовий актив у глобальних портфелях з фіксованою дохідністю, а японські інвестори належать до найбільших власників іноземних облігацій. Якщо внутрішні прибутковості знову стануть достатньо привабливими, капітал, що протягом останнього десятиліття перетікав в казначейські облігації США, європейські суверенні папери та інші ринки, може почати повертатися додому. Що це означає для ринків Для єни вищі прибутковості зазвичай є підтримувальним фактором. Валюта перебувала під тиском роками, зокрема через значний розрив між японськими та американськими ставками. Коли цей розрив звужується, "carry trade" в єні — позики в єні під низький відсоток із подальшими інвестиціями в активи з вищою дохідністю — втрачає привабливість. Усередині країни перехід несе відчутні ризики. Японські компанії та сам уряд звикли до наднизької вартості запозичень. Співвідношення держборгу до ВВП Японії залишається найвищим серед розвинених економік, і навіть помірне зростання витрат на обслуговування боргу швидко звужує бюджетний простір.